Почаївська ікона Божої Матері – святиня цілого світу
В період наближення дня святкування Почаївської ікони Божої Матері знову і знову замислюєшся над тим, наскільки величною і важливою є ця святиня, не лише для України, але і для всього світу. В день, коли в Лаврі відбуваються торжества з нагоди одного з найважливіших монастирських свят, на території можна почути різні мови, побачити людей нехарактерної для нашого типу зовнішності. Весь світ стікається в цей день в Почаїв, з бажанням піднести молитви до Заступниці роду людського – Пресвятої Богородиці.
Сила Божа неодноразово була явлена людям через «Почаївську Богородицю». В Лаврі, від часу перенесення ікони в монастир і до тепер, монахи і молільники стають свідками чудес. Невпинний потік паломників, бажаючих піднести свої прохання перед Почаївською іконою Божої Матері, є ще одним свідченням того, що могутність Всевишнього звершується в немочах людей, а найголовніша святиня Почаївської Лаври є індикатором того, що людям насправді важлива подібна підтримка.
Як все починалось? Звідки в монастирі з’явилась ікона, з якою в майбутньому став асоціюватись Почаїв?
Волинь – віддавна благодатний край, прославлений багатьма православними святимита відомими на весь світ святинями. Зрештою Сама Матір Божа лишила відбиток своєї стопи на горі, котра стала основою для заснування на ній Почаївського монастиря. Треба сказати, що історія Почаївського монастиря почалась задовго до того дня, коли ченцям було подаровано ікону. Але саме ця подія свідчить про те, що Діва Марія особливо піклується про місце, яке обрала на рівні з Афонськими та Київськими горами.
В середині XVI століття Волинськими землями пролягав шлях до Москви грецького митрополита Неофіта. Саме він привіз на наші землі цю величну ікону. Історія пов’язує ті події з родовитою шляхтичкою Ганною Гойською, яка була основною меценаткою Почаївського монастиря. Саме в цієї особи на її власне запрошення, зупинився на відпочинок в 1559 році митрополит Неофіт. На вдячність за таке послуговування на його адресу, митрополит Неофіт лишає в дарунок Гойській ікону Пресвятої Богородиці, яку в майбутньому іменуватимуть Почаївською.
Згідно оповідань, образ Матері Божої, дарований митрополитом Неофітом Ганні Гойській, який перебував у молитовній кімнаті замку шляхтички, постійно був осяяний якимось особливим світлом. Гойська завжди відчувала, що ікона є унікальною та особливою, аж поки не пересвідчилась в цьому остаточно. В шляхтички був незрячий брат – Филип Козинський. Недуга його була вродженою і Ганна закликала його до молитви перед дарованим їй нещодавно образом Богородиці. Після того, коли Филип Козинський виконав пораду своєї сестри, він почав бачити.
Зрозумівши, що в замку утримується від простого люду така святиня, Ганна Гойська скликала духовенство, і урочисто, хресною ходою і з молитвами, перенесла і віддала на вічне зберігання ченцям Почаївської гори чудотворний образ Божої Матері. Подія ця датується 1597-м роком.
Повертаючись з цього коротенького історичного екскурсу в сьогодення, зупинимо увагу на тому, як тепер відзначається вище описана подія. Так само, як і століття тому, щороку землями Польщі, Білорусі і України проходить хресна хода до Почаївської Лаври, яка прибуває в монастир саме до дня святкування торжеств, 5 серпня. Цьогорічна така хресна хода зібрала понад 5 тисяч віруючих, а кількість паломників, які прибудуть в монастир іншими шляхами, буде вираховуватись десятками тисяч.
Дивлячись на подібне піднесення, відчувається той дух, який панував тоді в серці Ганни Гойської та тих, хто разом з нею урочисто несли ікону Божої Матері Почаївської до Святої Гори. Шанована усіма православними християнами ікона знову і знову підноситиметься над прочанами, благословляючи усі кінці світу.
Невпинно минає час, змінюється історія та обличчя землі, однак благословення Господнє перебуватиме над тими, хто шукає Його повсяк час. А заступництвом Божої Матері Господь підкріпить та охоронить усіх струджених та обтяжених.
