Церква - це не стіни, які можна захопити чи переоформити

Церковь это не здание, а люди

Центральний храм у с. Веселинівка до 2007 року належав канонічній Церкві.

Зараз тут ПЦУ. Ви знаєте, як це відбувається в нашій країні.

А маленька спільнота вірних УПЦ молиться у старенькій будівлі.

Сьогодні разом із нами у храмі було близько 15 душ. Три священика, півчі і парафіяни.

Заходячи на церковне подвір'я, я сказав жіночкам, які викладали квітами доріжку: "Гарно! Але ж архієрея наче не буде сьогодні!".

На це одна жінка відповіла:

"Ми, отче, Богородицю так зустрічаємо".

Справжня велич людини лежить саме у таких словах і в такій вірі.

Церква - це не стіни, які можна захопити чи переоформити.

Церква - це люди.

Какое значение это событие будет иметь в дальнейшем у верующих и священства УПЦ для определения их отношения к центральным властям и к ПЦУ в целом?

Господи, пусть этот вопрос прозвучит в сердцах тех, кто этой ночью нажимает на кнопку "пуск", и все дети доживут до утра…

В любой дискуссии нужны аргументы, а не эмоции. А вера не имеет доказательств. Это опыт, который у каждого индивидуальный.

Летом 1962 года мне исполнилось семь лет, и я очень хотел поскорее пойти в школу.

Не понимаю логики руководителей.

Как появилась традиция служить Литургию на мощах? Если это – Тайная Вечеря Христа и его учеников, то при чем тут мощи?