Франція втратила велику частину себе самої

Пожар в Соборе Парижской Богоматери

Це не мої слова... Це один з чисельних коментарів у франкомовному інтернет-сегменті, увагу якого прикуто до найтрагічнішої події для усієї Франції за останні кілька десятиліть. Мене запитували, чи не вбачаю я у цьому якогось знаку. Не знаю, як щодо знаків, однак можу з впевненістю сказати, що після катастрофічної пожежі Собору Паризької Богоматері, Франція втратила велику частину себе самої.

Як би там не було, але у своєму світоглядному сприйнятті кожна країна для нас асоціюється з чимось, з якимось певним об'єктом нерухомості/пам'яткою архітектури, іноді - визначними людьми. Англія - це Стоунхендж і Біг-Бен. Німеччина - Бундестаг. США - статуя свободи. Росія - Красна площа. Китай - Велика стіна. Україна - Києво-Печерська лавра. Що ж до Франції, то майже завжди це був Собор Паризької Богоматері. А тепер Франція - майже безлика. Тепер державу франків майже нічого не пов'язує з її славетним християнським минулим.

Що характерно, - самі французи, судячи з коментарів простих парижан (і не тільки), наче б то і почали щось розуміти. «Відмінна пляма під нову Бурж Халифу аль-Араб звільняється». «Мечеть Паризької Богоматері». «Собор, на який сучасна Франція не заслуговує». Переважна більшість коментуючих сходяться у думках, щодо того, що ця подія є покаранням за мультикультуралізм, який допустили французькі політики. Інші ж, в серцях яких залишилось хоч щось, пов'язане з вірою, кажуть, що Господь таким чином хоче звернути увагу французів на їхнє відступництво від віри.

Може воно і так. Можливо тут, як у Євангельській притчі про таланти, де сказано, що «Кожному, хто має, додасться ще. А в того, який не має нічого, відніметься й те незначне, що він має». Хто у Франції зараз має? Саме ті, кого у країні тепер більше, ніж самих французів. Ті, кому за чотири роки, згідно нової державної програми, мали передати 52 християнських храми. А у кого віднімається і те незначне, що він має? У самих французів. Як би там не було, - зараз на площі під димлячими рештками собору люди моляться, співають духовні гімни. Хто зна... Можливо саме ця подія стане духовним відродженням Франції. Зрештою, було би великою дурістю, не звернути увагу на цю подію саме у подібному ключі. Нічого не трапляється просто так. А Господь іноді кличе до покаяння саме через такі грандіозні втрати.

Читайте также

Відповідь мовчанням сильніша ситуативних аргументів. 

Будьмо багатослівними своїми вчинками, поступками та подвигами, а не вивіреними термінами. 

Десятинный монастырь для верующих не «незаконный МАФ», а храм

Какое значение это событие будет иметь в дальнейшем у верующих и священства УПЦ для определения их отношения к центральным властям и к ПЦУ в целом?

Что я здесь делаю? Неделя о блудном сыне

Господи, пусть этот вопрос прозвучит в сердцах тех, кто этой ночью нажимает на кнопку "пуск", и все дети доживут до утра…

Молчать нельзя, когда хулят Бога

В любой дискуссии нужны аргументы, а не эмоции. А вера не имеет доказательств. Это опыт, который у каждого индивидуальный.

Рассказ Александра Ужанкова о чуде святителя Феодосия Черниговского

Летом 1962 года мне исполнилось семь лет, и я очень хотел поскорее пойти в школу.

Почему надо кошмарить народ, когда он молится за наших воинов?

Не понимаю логики руководителей.