Як на Святій Горі Афон переживають за Україну
Журналісти "ТСН.Тиждень" підготували цікавий матеріал про те, як на Святій Горі Афон в монастирі Симонопетра, ченці-афоніти переживають за Україну. Сюжет назвали "Добра звістка з Афону". І все би нічого, але ж це... "1+1" - організація, яка протягом останніх років вела цілеспрямовану деструктивну інформаційну кампанію проти УПЦ. Чи можна вірити в їхню щирість?Незважаючи на те, що "московська церква" перебуває у тісному зв'язку з Афоном, лицемірство і подвійні стандарти української журналістики цілковито поглинають будь-яку логіку, іноді зводячи все до банального абсурду.
Отже, журналісти "1+1" поїхали на Афон, щоб запитати про те, коли ж завершиться війна в Україні. На Святій Горі їм вдалось розговорити намісника монастиря Симонопетра (Симона Петра) Ігумена Єлисея, який сказав дослівно наступне:
"Ми молимося за Україну і за те, щоб до вас прийшов мир. У нас єдина зброя - молитва. Потрібно молитися день і ніч, особливо тут - на Святій Горі. Щоб Господь просвітив тих людей, які керують ворогуючими сторонами, у кого є влада. Щоб вони розібралися, як можна припинити цю кризу. Я практично впевнений, що це все скоро скінчиться. Це питання буде вирішене і закрите."
Що ви собі думаєте? Журналісти "ТСН.Тиждень" звинуватили афонітів в тому, що вони не конкретизують, не розставляють акцентів, на "називають речі своїми іменами"? Нічого подібного! На "1+1" повірили в те, що молитви зможуть допомогти кризі в Україні.
А ось на цьому місці хотів би зробити зупинку! Всі ми пам'ятаємо, скільки зусиль доклав канал "1+1" до інформаційної війни проти Всеукраїнської хресної ходи за мир в Україні. "Хода ГРУшників, ФСБшників і ДНРівців" перестала цікавити журналістів рівно тоді, коли Хреснйи хід дійшов до Києва, і сотні тисяч людей в єдиному пориві піднесли молитву за мир в Україні.
Так ось, що мені хотілось би дізнатись. А що, хіба молитва за мир православних українців (віруючих УПЦ) якась інша, не кошерна? Хіба в УПЦ не говорять про те, що саме молитва є єдиною зброєю в цьому безумстві? Хіба в Українській Православній Церкві протягом цих складних років не нагадують про те, що нам потрібно згадати, що означає "справжній християнин"?
Для порівняння наведу слова предстоятеля нашої Церкви - Блаженнішого Митрополита Онуфрія. "Тож Церква продовжує нагадувати, що справжнє процвітання народу та країни можливе лише тоді, коли люди живуть згідно з заповідями Божими. Справжні патріоти своєї Батьківщини повинні дбати про свій високий духовний та моральний стан, адже лише добродіяльні та богобоязнені люди можуть принести своїй країні та народу справжню користь." (Слово Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Онуфрія на урочистому заході з нагоди Дня незалежності України).
Все таки, журналістика - підступна справа. Дуже дивно, коли в рідній Україні медіаресурси покладають чималі зусилля, аби очорнити УПЦ, риторика якої ні в чому не відрізняється від того, що журналісти "ТСН" почули на Афоні. Друзі, що ж нового? Предстоятель Української Православної Церкви говорить все те саме вже не перший рік! Чому ви настільки сліпі та глухі до цих слів? Невже ті самі речі, сказані кимось іншим закордоном, мають більшу вагу та цінність? Добра звістка у вас під ногами, і ви нещадно попираєте її вже третій рік поспіль!
П.С. Якби на Афоні знали, що по відношенню до УПЦ роблять журналісти "1+1", навряд чи бодай один чернець-афоніт спілкувався би з такими "правдомовцями".
Читайте также
Відповідь мовчанням сильніша ситуативних аргументів.
Будьмо багатослівними своїми вчинками, поступками та подвигами, а не вивіреними термінами.
Десятинный монастырь для верующих не «незаконный МАФ», а храм
Какое значение это событие будет иметь в дальнейшем у верующих и священства УПЦ для определения их отношения к центральным властям и к ПЦУ в целом?
Что я здесь делаю? Неделя о блудном сыне
Господи, пусть этот вопрос прозвучит в сердцах тех, кто этой ночью нажимает на кнопку "пуск", и все дети доживут до утра…
Молчать нельзя, когда хулят Бога
В любой дискуссии нужны аргументы, а не эмоции. А вера не имеет доказательств. Это опыт, который у каждого индивидуальный.
Рассказ Александра Ужанкова о чуде святителя Феодосия Черниговского
Летом 1962 года мне исполнилось семь лет, и я очень хотел поскорее пойти в школу.