В реальности все не так, как на самом деле

В реальности все не так, как на самом деле

      Під час роботи Собору на Криті, коли в нас у ЗМІ казали, що в кулуарах Собору всі тільки й говорять про Україну, що вже мало не готують відповідь на звернення Верховної Ради до патр. Варфоломія, як про це сказали у вечірньому випуску новин на каналі 1+1 в перший день роботи Собору (20.06), я мав спілкування з деякими знайомими мені грекомовними архієреями - учасниками Собору. Запитую чи дійсно говорять в кулуарах про Україну, зокрема про звернення Верховної Ради до патр. Варфоломія? У відповідь: ми вперше від тебе про це чуємо. Прийшлось розповідати мені їм про звернення, - хто, кому, що хотіли і т.п. Мене це здивувало. Не став писати про це одразу, дочекався закінчення Собору, мав додаткове спілкування з представниками вже негрецьких Церков, які були учасниками Собору. На те ж саме питання та ж сама відповідь. Уточнюю, не на засіданнях, а в кулуарах, в приватному спілкуванні?   
    Відповідь та ж сама.
     Допускаю, що мова може й була в кулуарах, але в дуже обмеженому колі, адже ж очевидно, що не зі всіма учасниками мені вдалося поспілкуватися. Я не кажу, що це добре чи погано, просто констатую факт. Реальний факт, який не відповідає віртуальній інформаційній дійсності, яку нам створюють.


Читайте также

Відповідь мовчанням сильніша ситуативних аргументів. 

Будьмо багатослівними своїми вчинками, поступками та подвигами, а не вивіреними термінами. 

Десятинный монастырь для верующих не «незаконный МАФ», а храм

Какое значение это событие будет иметь в дальнейшем у верующих и священства УПЦ для определения их отношения к центральным властям и к ПЦУ в целом?

Что я здесь делаю? Неделя о блудном сыне

Господи, пусть этот вопрос прозвучит в сердцах тех, кто этой ночью нажимает на кнопку "пуск", и все дети доживут до утра…

Молчать нельзя, когда хулят Бога

В любой дискуссии нужны аргументы, а не эмоции. А вера не имеет доказательств. Это опыт, который у каждого индивидуальный.

Рассказ Александра Ужанкова о чуде святителя Феодосия Черниговского

Летом 1962 года мне исполнилось семь лет, и я очень хотел поскорее пойти в школу.

Почему надо кошмарить народ, когда он молится за наших воинов?

Не понимаю логики руководителей.