Християнство і вибори: як не переступити межу?

Церква Христова, як говорить Святе Письмо, не від світу цього, однак, оскільки Вона знаходиться в світі, Її члени, так чи інакше, беруть участь в тих суспільних процесах, які є частиною нашого життя. Не винятком в цій ситуації є і політика. Як елемент суспільного життя політика давно вийшла за поняття державного управління. Політика сьогодні частіше характеризується, як певний вид відносин окремих державницьких інституцій, оскільки може впливати на всі суспільні процеси.

Одним з яскравих процесів, який характеризує вплив політики на суспільство, є вибори. Коли проходять вибори (від початку передвиборчої агітації до власне виборів), інтерес населення до політики загострюється, а оскільки передвиборча кампанія активно супроводжується медіа підтримкою, уникнути занурення у політичні процеси складно, навіть тим хто свідомо намагається не загострювати свій інтерес на політиці.

Доля Церкви у виборах є доволі значною. Хоча окремі представники віруючих людей і духовенства, з тих чи інших причин, цілковито абстрагувались від цього процесу, більшість лишається як мінімум зацікавленими в тому, що відбувається у сфері політики.

Не можна сказати, що цікавість православних політикою є ненормальною. Такий відомий церковний письменник перших століть християнської епохи, як Тертуліан, в своєму творі «Апологетик» писав про те, що християни завжди повинні лишатись законослухняними громадянами, не дивлячись на те, яка влада над ними панує. Сам Христос закликає віддавати «кесарю – кесареве…».

Тобто, участь християн в державному житті, в тому числі – політиці, є абсолютно природною, хоча і не вимагається. Однак, іноді трапляються безпрецедентні події, які вносять смуту в церковне життя, дискредитуючи Церкву Христову, як інституцію. Це відбувається тоді, коли зникає межа між політикою і Церквою. Ще гірше, коли політика стає постійним елементом церковного життя.

Якщо говорити в загальному про християнство – чи корисно Церкві брати активну участь у політичних процесах? Чи позитивно впливає на церковне життя його політизація? Церква і політика є речами мало сумісними через кілька причин. В першу чергу тому, що християнство за своєю природою абсолютно універсальне. Змінюються епохи, гинуть та народжуються імперії, з’являються і зникають політичні партії та лідери, а Церква Христова лишається. Фактично, ця універсальність планомірно перетікає у надприродність, про що часто згадується у Святому Письмі.

Ще одним нюансом, на якому варто було би зупинити увагу, є процес передвиборчих перипетій. На жаль, все частіше політичні суперечки закінчуються конфліктами, але не серед політиків, а серед простих людей – електорату. Досить часто, в середовищі віруючих людей, передвиборчий процес працює, як роз’єднуючий елемент. Люди одного віросповідання, які стоять на богослужінні в одному храмі, можуть ставати лютими ворогами лише через різність політичних вподобань, що досить часто можна спостерігати. Зрозуміло, що подібні ситуації є абсолютно неприйнятними.

Також вартує окремої уваги участь у виборах представників духовенства. Досить часто священики усіх конфесій балотуються від тієї чи іншої партії. Як показує досвід, такі дії священослужителів сприймаються переважно негативно і можуть мати негативні наслідки, оскільки ставлять репутацію духовенства в залежність від іміджу партії, який часто-густо потерпає від різноманітних скандалів.

Як же не переступити межу, яка відокремлює християнство і політику? Найбільш потрібно в таких ситуаціях пам’ятати заклик Спасителя, Який казав віддавати не просто «кесарю - кесареве», але і «Боже - Богові». Християни можуть брати участь у виборах чи інших політичних процесах, однак всі ці перипетії не повинні ставати частиною життя віруючих людей. Люди можуть відстоювати свої політичні вподобання, однак якщо вони – християни, то повинні пам’ятати про те, що найголовнішою доктриною для них завжди повинне лишатись Святе Письмо, приорітетною «партією» - Церква, а основним лідером – Христос.

Читайте также

Автономия УПЦ и смещение Донецкого митрополита

24 октября 2024 года Синод Русской Православной Церкви принял решение освободить митрополита Илариона с кафедры Донецкой епархии и отправить его на покой. Что означает это решение для УПЦ?

Какие тайны об СПЖ выведала СБУ через своего агента?

На днях сотрудники СПЖ Андрей Овчаренко, Валерий Ступницкий и Владимир Бобечко, а также священник Сергий Чертилин получили обвинительные акты по делу о госизмене.

Три загадочных Синода, или что решили по УПЦ?

На этой неделе состоялись заседания трех Синодов разных православных Церквей – УПЦ, РПЦ и Фанара. Что же они решили по вопросу существования Церкви в Украине? 

Черкасский собор захватили, что дальше?

17 октября 2024 г. сторонники ПЦУ захватили кафедральный собор в Черкассах. Как могут дальше развиваться события и что это может значить для Церкви?

Вера против насилия: Хроника захвата собора УПЦ в Черкассах

17 октября 2024 года представители ПЦУ захватили собор УПЦ в Черкассах. Как это было, и какие выводы мы можем сделать из происходящего?

Поджог храма УПЦ, или Еще раз о «свободных переходах» в ПЦУ

В конце сентября сторонники ПЦУ сожгли храм УПЦ на Волыни. Как связан этот поджог и миф о «свободных переходах» из УПЦ в ПЦУ?